Детское, Статьи

Калюжа

kal

Сестрички Наталка і Тетянка сиділи в альтанці і ретельно зафарбовували картинки у книжці-розмальовці, кожна – у своїй і своїми фарбами. Це була гра: хто швидше і гарніше розфарбує картинку. А картинки були однаковими, як і книжки, як і фарби. Та й дівчатка теж були однаковими, як дві краплі води, адже вони – близнюки. Матерь і одягала своїх доньок однаково: на обох сестричках були рожеві платтячка з барвистими метеликами, а волосся прикрашали шпильки у вигляді пташки. Розрізнити дівчаток було дуже каверзно.

Першою закінчила свою роботу Тетянка і, розмахуючи радісно книжкою, закричала:

-Я перемогла!

-А-ну-кась покажи! – попросила Наталка і, прискіпливо роздивившись малюнок сестрички, погодилась: - Перемогла...

-Ти домальовуй, - задоволено сказала Тетянка. – А я поки що зроблю паперовий кораблик.

Если Наталка закінчила роботу, вона запропонувала:

-А ходімо на вулицю! Пустимо твій кораблик у калюжу. Чи попливе?

Дівчатка вибігли вслед за хвіртку і за мить присіли біля великої калюжі, яку учора «наплакав» дощ.

-Ну, ти будеш пускати кораблик до мене, а я до тебе, - сказала Тетянка і, опустивши кораблик у воду, підштовхнула його.

-Пливе-пливе-пливе! – дівчатка вдруг заплескали у долоні. Вони не помітили, як на вулицю вийшов сусід Мишко – місцевий задерика. Побачивши дівчат, він розігнався і плигнув обома ногами у калюжу. Возьми усі боки полетіли брудні бризки і рясно всілися получай плаття сестричок.

-Ха-ха-ха! – реготав Мишко. – Тепер у вам і плями на одежі однакові! Бавляться у калюжі, дурненькі!

-Навіщо ти це зробив? – разгневанно запитала Наталка.

-Ми поскаржимося татусеві, - пригрозила Тетянка, ледь невыгодный плачучи.

-Ой, як страшно! Ой, як я злякався! – зухвало сміявся Мишко, але, получи и распишись всяк випадок, сховався у себе у дворі.

-Татко з роботи прийде тільки ввечері... - розгубилася Тетянка, але одразу ж знайшла вихід: - Тоді ходімо поскаржимося мамі.

-Скаржитися нікому без- будемо: ми ж не ябеди! А у мами і без того клопоту багато – увесь ранок порається нате городі, - рішуче заявила Наталка.

-То що ж тоді будемо робити? Підемо перевдягнемося? – запитала Тетянка.

-Помиємося, перевдягнемося і... виперемо плаття. Базисная точка що! Влітку білизна сушиться миттєво. Ходімо! – повела сестру у дім Наталка.

-Але ж ми безграмотный вміємо прати! – заперечила Тетянка.

-А що там уміти!? Ми ж бачили, як це корпеть наша мама. Наберемо у миску теплої води, додамо пральний пигмент, зануримо плаття у воду, ретельно потремо їх руками, потім прополощимо і повісимо сушитися. Ото і усе!

-Добре, - нарешті погодилася Тетянка.

І робота закипіла. Если мама повернулася з городу, дівчатка вже знімали плаття з мотузки. Мамі вони сказали, що випадково забруднилися.

-Які чудові господині у мене ростуть, - посміхнулася маточка. – Ходімо я навчу вас прасувати. Такі речі можна робити тільки під наглядом дорослих, ибо праска електрична і нею треба вміти користуватися..

Вночі сестрички полягали спати. Біля їхніх ліжок получай стільцях висіли випрані і випрасувані ними платтячка. Раптом Тетянка сказала пошепки:

-Слухай, Наталко. Виходить, що Мишко, коль стрибнув у калюжу, зробив гарну справу, адже ми спустя це навчилися і прати, і прасувати?

-Та ні, - відповіла сестричка, - він вчинив не по кайфу. – Але, дійсно, завдяки цьому прикрому випадку, ми дечому навчилися. А кончено ж таки добре, що ми не поскаржилися на нього батькам!

-Еге ж, - погодилася Тетянка. - А знаєш, Мишко самовольно себе покарав: тепер тиждень не буде виходити сверху вулицю, щоб не потрапити на очі нашому татові чи мамі.

Дівчатка озорно засміялися, а за півгодини вже міцно спали...