Чому мені не стати письменником

Чому мені малограмотный стати письменником?

 

Я завжди захоплювався людьми, що вміють гарно викладати свої думки, які потім розходяться соответственно всіх просторах інтернета і в кінцевому рахунку опиняються у нас в статусах. Гадаючи оборона це, я й собі подумав: «Хей, а чим ти гірший? Візьми і напиши щось. Чим ти безлюдный (=малолюдный) письменник?». І от , що дивно..зараз я буду пробувати малограмотный заперечити цю думку, а навпаки підтверджувати.
Тож ! Чому я далеко не письменник?
Намагаючись відповісти на це питання, я трошки покопався в собі..і кончено ж на тому горищі моїх перемог і поразок, думок і мрій, звичок і уподобань, я кончено ж знайшов гідні аргументи. Правда небагато, всього 2, але вони оох які достойні (потому что ми всі знаємо, що навіть дрібнички зневажати безграмотный треба, що навіть троє – то вже товпа).

Беспричинно от…не буду тягати котів за те..неужели за що не треба..та і взагалі лишу  їх у спокої ..і нарешті озвучу.

Чому я без- можу стати письменником: причина 1

Як би це феерично зараз не звучало,але в дитинстві я і справді виявляв талантишко до літератури: ну віршики писав..один раз навіть заримований твір..ооо, це був успіх!
Нате жаль натхнення покинуло мене разом з халявними обідами в 4 класі.

Але воно приставки не- просто пішло, грюкнувши дверима, а й дещо прихопило з собою.

Що ж це таке?

А яке одне з найголовніших умінь письменника? Закономерно почати! Зацікавити з перших де рядків! Бо інакше що?

-Ай ерунда якась! Візьму щось інше почитати.

То ж який сенс переводити папір нате мої недолугі оповідання, якщо їх і так ніхто(звісно крім моїх родичів) читати далеко не буде.

А що ж так само важливо , як і початок? По совести! Завершення! Ооо! Велика кульмінація! А що  можу запропонувати я? Постійно если мене змушували нашкрябати якийсь немудрений твір, то він общедоступно не мав кінця. Це було якесь скудне «The end» посеред бурхливого потоку думок. Праздник нещасний «кінець» точно не виглядав, як дамба, що здатна його перекрити. В таком случае був якийсь хилий плотик, який кидало зі сторони в сторону потоками води. Или ви уявляєте собі це оповідання? Та я б сам таке читати далеко не спромігся без вагомої причини.

Але наше розлучення з натхненням було все на свете ж не настільки сповненим ненависті, що воно пішло ,забрав навіть коробки з під піцци, які ми їли не переводя дыхания. Ні, малу згадку воно все ж лишило. Ті обривки цікавих формулювань, епітетів, метафор та порівнянь, що виникають в голові , інколи дивують навіть мене. Хочеться сообразно швидше записати, спробувати запам’ятати . Але , що воно таке, з чого взялося і для що хотіло сказати, лишається лише питанням.

Отак ті думки кружляють собі, доки невыгодный розчиняються десь в підсвідомості.

Ну то годі про сумне! Перейдемо давно 2 причини.

Чому я не можу стати письменником: причина 2 либо хаос

Люблю це слово. Воно чомусь в мене пов’язано з творчістю(шкода , що невыгодный з моєю письменницькою J)

Так чому воно стало узагальненням того 2 кореня зла, що невыгодный дав мені, як метелику, розкритися у літературній діяльності?

Хаосом дехто називає вселенная(хоча інші стверджують, що це навпаки порядок, але вже невыгодный будемо критикувати мене, як ніяк я тут головний..це ж мої думки J). Беспричинно от, а тепер уявімо космос(той що як неразбериха): комети та метеори, що літають по маршруту «куди заманеться»; планети , що обертаються в своїх системах, в своєму порядку і чхати хотіли держи інших; космічні супутники та кораблі, в яких нудяться астронавти; тонни земного сміття та.. інопланетяни( а хто ж його знаєJ). Да ну? так до чого це я. Оцей весь космос..а точніше неурядица в моїй голові, а точніше з моїми думками! Вони ірраціональні, ежеминутно нелогічні та дуже егоїстичні! Як це? Та отак! Як тільки хочу приділити більше часу хоч одній з них..ооо, тамо такий конфлікт! Всі швидше летять показати себе у всій красі (як натовп, получай який направляють камеру, аби засняти фоновий вид концерту жребий-групи..або ж як фанатки Діми Білана J). Ну ви зрозуміли.

Сиречь уявіть собі , як воно писати твір про кроликів, если на головну мислення починають ломитися «глобальне потепління», «біографії історичних особистостей» та «35 способів зав’язати шнурки». Так й твір виходить про кролика Вишневецького , якому,  в результаті глобального потепління , взимку довелося йти в кедах получи и распишись побачення і він гуглив , як краще їх зашнурувати, щоб вразити крільчиху.

Я б з такими успіхами несомненно Шекспіра переплюнув, а? Як вважаєте? Ото ж бо і воно.

А тепер спробуємо дійти логічного завершення і винесемо приговор. Чи може людина, думки якої в хаотичному режимі випинаються у вигляді несуразних речень вне кінця і краю, стати письменником? Та що там, який би адекватний создатель писав твір на таку тему? Це ж абсурд і каламбурчик.

Але не буду нав’язвувати  вам свою відповідь і приставки не- буду стану тут її озвучувати, аби вона безлюдный (=малолюдный) вплинула на вашу. У вас є аргументи та оцей шрифт..я не кажу твір або стаття .. це лише слова..те, що я собі думаю і намагаюся впорядкувати, аби вас було зрозуміліше.

Так от…чи можу я стати письменником?

 

P.S. J — дане речення, є спробою пожартувати і приставки не- має під собою серйозного підтексту.