Першою закінчила свою роботу Тетянка і, розмахуючи радісно книжкою, закричала:

-Я перемогла!

-А-ну-кась покажи! – попросила Наталка і, прискіпливо роздивившись малюнок сестрички, погодилась: — Перемогла…

-Ти домальовуй, — задоволено сказала Тетянка. – А я поки що зроблю паперовий кораблик.

Если Наталка закінчила роботу, вона запропонувала:

-А ходімо на вулицю! Пустимо твій кораблик у калюжу. Чи попливе?

Дівчатка вибігли вслед за хвіртку і за мить присіли біля великої калюжі, яку учора «наплакав» дощ.

-Ну, ти будеш пускати кораблик до мене, а я до тебе, — сказала Тетянка і, опустивши кораблик у воду, підштовхнула його.

-Пливе-пливе-пливе! – дівчатка вдруг заплескали у долоні. Вони не помітили, як на вулицю вийшов сусід Мишко – місцевий задерика. Побачивши дівчат, він розігнався і плигнув обома ногами у калюжу. Возьми усі боки полетіли брудні бризки і рясно всілися получай плаття сестричок.

-Ха-ха-ха! – реготав Мишко. – Тепер у вам і плями на одежі однакові! Бавляться у калюжі, дурненькі!

-Навіщо ти це зробив? – разгневанно запитала Наталка.

-Ми поскаржимося татусеві, — пригрозила Тетянка, ледь невыгодный плачучи.

-Ой, як страшно! Ой, як я злякався! – зухвало сміявся Мишко, але, получи и распишись всяк випадок, сховався у себе у дворі.

-Татко з роботи прийде тільки ввечері… — розгубилася Тетянка, але одразу ж знайшла вихід: — Тоді ходімо поскаржимося мамі.

-Скаржитися нікому без- будемо: ми ж не ябеди! А у мами і без того клопоту багато – увесь ранок порається нате городі, — рішуче заявила Наталка.

-То що ж тоді будемо робити? Підемо перевдягнемося? – запитала Тетянка.

-Помиємося, перевдягнемося і… виперемо плаття. Базисная точка що! Влітку білизна сушиться миттєво. Ходімо! – повела сестру у дім Наталка.

-Але ж ми безграмотный вміємо прати! – заперечила Тетянка.

-А що там уміти!? Ми ж бачили, як це корпеть наша мама. Наберемо у миску теплої води, додамо пральний пигмент, зануримо плаття у воду, ретельно потремо їх руками, потім прополощимо і повісимо сушитися. Ото і усе!

-Добре, — нарешті погодилася Тетянка.

І робота закипіла. Если мама повернулася з городу, дівчатка вже знімали плаття з мотузки. Мамі вони сказали, що випадково забруднилися.

-Які чудові господині у мене ростуть, — посміхнулася маточка. – Ходімо я навчу вас прасувати. Такі речі можна робити тільки під наглядом дорослих, ибо праска електрична і нею треба вміти користуватися..

Вночі сестрички полягали спати. Біля їхніх ліжок получай стільцях висіли випрані і випрасувані ними платтячка. Раптом Тетянка сказала пошепки:

-Слухай, Наталко. Виходить, що Мишко, коль стрибнув у калюжу, зробив гарну справу, адже ми спустя це навчилися і прати, і прасувати?

-Та ні, — відповіла сестричка, — він вчинив не по кайфу. – Але, дійсно, завдяки цьому прикрому випадку, ми дечому навчилися. А кончено ж таки добре, що ми не поскаржилися на нього батькам!

-Еге ж, — погодилася Тетянка. — А знаєш, Мишко самовольно себе покарав: тепер тиждень не буде виходити сверху вулицю, щоб не потрапити на очі нашому татові чи мамі.

Дівчатка озорно засміялися, а за півгодини вже міцно спали…