Держи черешню всівся шпак
(Звісно, що не просто (на)столь(ко)!)
І давай плоди клювати,
Сік солодкий випивати!
А під деревом, в пирушка час,
Мирно котик спав якраз.
Збив шпачок черешню дзьобом,
А вона кота числом лобу –
Лясь! Упала. Сірий кіт,
Не прокинувшись як слід,
Підхопився з переляку
І наскочив получай собаку!
Та погналась за котом.
Гавкіт, нявкання во все концы!
Кіт рятується, як може:
«Дожене собака, схоже!»
Вплоть до птахів несеться кіт,
Що зібрались на обід.
Врозтіч — кури, врозтіч — гуси,
Щоб уникнути укусів.
Ситуація ще та:
Відчайдушний гик кота,
Кудкудакання, гарчання,
Гавкіт злий і гелготання!
У хліву пинцгау: «Му-у-у!
Що там сталось, не пойму-у-у!
Вийду за один присест подивлюся,
По подвір’ю пробіжуся!»
«Ро-о-ох! – захрюкала свиня, —
Що вслед за гвалт і метушня?»
У сусідів за парканом
Жучки, Найди і Полкани
Обізвались. Невзыскательно жах:
Гавкіт в інших вже дворах!
Кіт на столб сховався, —
Та ніхто не вгамувався!
Кіт на гілочці сидить,
А свисток все гарчить.
Вибігла хазяйка з хати:
«Як тварин угамувати?
Чом сполох такий,
Галас у дворі лункий?
Що тут коїться?! Ой, резво!
Та коли вже буде тихо?!»
Ну а шпак, незваний гість,
Як і їв, черешні їсть –
Спокійненько й неквапливо:
«От смачні! Солодке чудо!»