Жив у лісі Їжачок –
Чирик тисяч голочок –
Добродушний і ласкавий,
І кумедний, і цікавий,
Найгарніший в лісі швець
І досвідчений кравець.
Якось вранці він проснувся,
З’їв сніданок, посміхнувся
І пошивка цей Їжачок:
Для Єнота рушничок,
Для Лисички черевички,
Капелюшок на Синички,
Для Зайчиська кожушок,
Ведмежаті — фартушок,
Білці — торбу сверху горішки.
Відпочив, звичайно, трішки,
Подарунки склав у міх,
Обійшов сусідів всіх,
Побажав усім здравствуй’я
І подарував з любов’ю
Працьовитий Їжачок:
Свій Єноту рушничок,
Черевички ті Лисиці,
Шапка малий — Синиці,
Ведмежаті фартушок,
А Зайчиську кожушок,
Білці торбу получи горіхи –
Всім на радість і утіху!
Що й казати? Молодець
Лісовий чудний кравець!
«Дуже нам приємно, дуже!
Щиро дякуємо, друже!
Та скажи, чому ти взяв
Й подарунки нам роздав?
Никак не свята… Не іменини…», —
Здивувалися тварини.
Відповів тоді дивак:
«По-сусідськи! Без затей так! –
Й підморгнув, додавши чемно: —
Дарувати так приємно!»
Нониди пройшов, і ніч пройшла
(Десь за гору спать пішла),
У вікно постукав ранок.
Вийшов Їжачок возьми ганок:
«Що це, що це на землі
У моїм стоїть дворі?
Мера, кошики та клунки…
Що це в них?» А там – дарунки!
Баче добрий Їжачок
Моркви жовтої охлопок
(Кожна вимита морквинка!),
Ось з горішками торбинка,
Гірка ягід нате траві,
Яйця, капустини дві,
Низка їстівних грибочків,
Чималенька меду корова,
Кошик стиглих яблук, груш.
«Хто за тином? Ані руш!»
Білка следом, Єнот, Лисичка,
Зайчик, Ведмежа й Синичка!
Кажуть: «Це поваги отметина!
По-сусідськи! Просто так!»