Найгарніший в лісі швець

І досвідчений кравець.

Якось вранці він проснувся,

З’їв сніданок, посміхнувся

І пошивка цей Їжачок:

Для Єнота рушничок,

Для Лисички черевички,

Капелюшок на Синички,

Для Зайчиська кожушок,

Ведмежаті — фартушок,

Білці — торбу сверху горішки.

Відпочив, звичайно, трішки,

Подарунки склав у міх,

Обійшов сусідів всіх,

Побажав усім здравствуй’я

І подарував з любов’ю

Працьовитий Їжачок:

Свій Єноту рушничок,

Черевички ті Лисиці,

Шапка малий — Синиці,

Ведмежаті фартушок,

А Зайчиську кожушок,

Білці торбу получи горіхи –

Всім на радість і утіху!

Що й казати? Молодець

Лісовий чудний кравець!

«Дуже нам приємно, дуже!

Щиро дякуємо, друже!

Та скажи, чому ти взяв

Й подарунки нам роздав?

Никак не свята… Не іменини…», —

Здивувалися тварини.

Відповів тоді дивак:

«По-сусідськи! Без затей так! –

Й підморгнув, додавши чемно: —

Дарувати так приємно!»

Нониди пройшов, і ніч пройшла

(Десь за гору спать пішла),

У вікно постукав ранок.

Вийшов Їжачок возьми ганок:

«Що це, що це на землі

У моїм стоїть дворі?

Мера, кошики та клунки…

Що це в них?» А там – дарунки!

Баче добрий Їжачок

Моркви жовтої охлопок

(Кожна вимита морквинка!),

Ось з горішками торбинка,

Гірка ягід нате траві,

Яйця, капустини дві,

Низка їстівних грибочків,

Чималенька меду корова,

Кошик стиглих яблук, груш.

«Хто за тином? Ані руш!»

Білка следом, Єнот, Лисичка,

Зайчик, Ведмежа й Синичка!

Кажуть: «Це поваги отметина!

По-сусідськи! Просто так!»